Чому починаю цю сторінку

Іноді на душі так щемно, що хочеться виговоритися, поділитися потаємним чи просто тим, що турбує. Зізнаюсь, у дитинстві ніколи не вела щоденника. Не було такої потреби. Ми з сестрою Наталею - близнята. Саме тому у мене завжди була людина, якій я говорила все. Вона є і тепер. Навіть на відстані ми відчуваємо біль та хвилювання одна одної (хоч відстань не тка вже і велика - якихось 17 км). Велика дяка мобільному телефону: я знаю що будь якого часу доби я можу зателефонувати сестрі, і вона мене вислухає, заспокоїть, дасть пораду і ніколи не позаздрить. 

Та іноді не хочеться її перевантажувати своїми проблемами. Тому починаю писати тут. Можливо, мої одкровення допоможуть комусь подолати страхи чи депресіїї або просто поганий настрій.