Легенда про десять корів
Дуже люблю розповідати моїм акторам легенду про десять корів. Поділюся нею і з вами, любі читачі.
Одного разу два моряки вирушили в мандрівку по світу, щоб знайти свою долю. Припливли вони на острів, де їх запросили до вождя одного з племен, у якого було дві дочки. Старша – красуня, а молодша – не дуже.
Один з моряків сказав своєму другові:
– Я знайшов своє щастя, залишаюся тут і одружуюся на дочці вождя.
– Так, ти маєш рацію, старша дочка вождя красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір – одружуйся.
– Ти мене не зрозумів, друже! Я одружуся на молодшій дочці вождя.
– Ти що з глузду з’їхав? Вона ж така … не дуже.
– – Це моє рішення, і я це зроблю.
Друг поплив далі в пошуках свого щастя, а наречений пішов свататися. Треба сказати, що в племені було прийнято давати за наречену викуп коровами. Хороша наречена коштувала десять корів. Пригнав він десять корів і підійшов до вождя.
– Вождю, я хочу взяти заміж твою дочку і даю за неї десять корів!
– Це хороший вибір. Моя старша дочка красуня, розумниця, і вона варта десяти корів. Я згоден.
– Ні, вождю, ти не зрозумів. Я хочу одружитися на твоїй молодшій дочці.
– Ти що, жартуєш? Не бачиш, вона ж така … не дуже.
– – Я хочу одружитися саме на ній.
– Добре, але як чесна людина я не можу взяти десять корів, вона того не варта. Я візьму за неї три корови, не більше.
– Ні, я хочу заплатити саме десять корів.
– Але вона не варта десяти корів. Добре, я візьму за неї 5 корів. Не більше.
– Ні, я хочу заплатити саме десять корів і ні однією менше.
Довелося вождю погодитися. Молоді побралися. Минуло кілька років, і мандрівний друг, вже на своєму кораблі, вирішив відвідати товариша і дізнатися, як у нього життя. Приплив, іде по берегу, а назустріч – жінка неземної вроди. Він її запитав, як знайти його друга. Вона показала. Він швидко знайшов потрібний будинок і побачив свого друга в оточенні гарненьких діточок.
– Як живеш?
– Я щасливий. Тут на подвір’я зайшла саме та жінка неземної вроди.
– Познайомся. Це моя дружина.
– Як? Ти одружився ще раз?
– Ні, це все та ж жінка.
– Але як сталося, що вона так змінилася?
– А ти запитай у неї сам.
Підійшов друг до жінки і питає:
– Вибач за нетактовність, але я пам’ятаю, яка ти була … не дуже вродлива. Що сталося, що ти стала такою прекрасною?
– Просто, одного разу мені допомогли зрозуміти, що я варта десяти корів.
Вірте у своїх вихованців. Віре у себе. Формуйте у своїх дітях віру в себе і свої здібності. У того, в кого вірять, виростають крила. Я бажаю вам віри, творчих злетів, любові до справи, якою займаєтеся.